Лірика Давньої Еллади та Риму
Літературна композиція
1 ведучий. На думку давніх греків, еллінів, ми з вами живемо в гіперборійській (тобто північній) країні. Навіть наші південні області — узбережжя Чорного моря, Таврида (Крим) — були для них краєм світу, початком "землі невідомої".
Як же заблукала до нас Муза, дочка Зевса, як сталося, що вона полишила слід своїх сандалів на нашому холодному снігу? Здавалося б, далеко від нас її рідне Середземне море, кам'яні острівки архіпелагу і зелені оливи, смарагдові хвилі і грайливі дельфіни, та все ж таки так сталося. І свідчення тому — вірші Олександра Сергійовича Пушкіна. І вся російська поезія "золотого віку".
2 ведучий. Що означає: "Душа моя —Элизиум теней"? І який "стройный мусикийский шорох" почув Тютчев "в зыбких камышах"? І чому "питомцы муз" співали на іграх Олімпійських, як стверджує Баратинський у вірші "Рифма"?
3 ведучий. І справа не тільки в тому, що, не знаючи античної поезії і культури, ми не зрозуміємо багатьох художніх творів, шедеврів світового мистецтва. Ми не зможемо відчути, звідки прийшла гармонія, несподівана вишуканість стилю, культ краси, пластика поетичного жесту.
Дівчатка в легких платтячках зображають зграйку голубок.
1 ведучий. Неможливо переоцінити значення античності для становлення і змужніння російської та української поезії, класичної європейської літератури. Завдячуючи античній поезії, культурі двадцяте сторіччя, принаймні його початок, по праву називають "срібним віком" російської поезії. Хіба припав пилом поетичний спадок давніх еллінів і римлян? Хіба не надихнув він Іннокентія Анненського, В'ячеслава Іванова на античні мотиви у їхній творчості? Чи Михайла Кузьміна з його "Олександрійськими піснями", Владислава Ходасевича з його "Важкою лірою", Максиміліана Волошина, Георгія Іванова і багатьох інших прекрасних поетів? Чи безнадійно згас античний ідеал? Чи скисло п'янке вино поезії давніх греків?
2 ведучий. У1915 році Осип Мандельштам гостював у Криму у Максиміліана Волошина, в його розчиненому в світ будинку в Коктебелі. Ночував він у поетовій майстерні. Поряд на полиці лежав довгий дерев'яний уламок давньогрецького корабля, який Волошин знайшов на кримському березі. Всю ніч шумів прибій, не змовкаючи нуртувало за стіною море — Евксинський Понт. Саме цієї ночі написав Мандельштам вірш "Бессонница. Гомер. Тугие паруса".
Читець.
Золотистого меда струя из бутылки текла
Так тягуча и долга, что молвить хозяйка успела:
Здесь, в печальной Тавриде, куда нас судьба занесла,
Мы совсем не скучаєм, — и чрез плечо поглядела.
Ну, а в комнате белой, как прялка, стоит тишина.
Пахнеш уксусом, краской и свежим вином из подвала.
Помнишь, в греческом доме любимая всеми жена —
Не Елена — другая — как долго она вышивала ?
Золотое руно, где же ты, золотое руно?
Всю дорогу шумели морские тяжелые волны,
И, покинув корабль, натрудивший в морях полотно,
Одиссей возвратился, пространством и временем полный.
З ведучий. Поети "срібної пори" були останнім поколінням в російській поезії, які навчалися в класичних гімназіях, де викладали давньогрецьку мову та латину. Шкода, що в наших школах не вивчають ці мови. Адже навіть Онєгін, який вчився "чему-нибудь и как-нибудь", міг при нагоді "потолковать об Ювенале, в конце письма поставить уаlе, да помнил; хоть не без греха, из Энеиды два стиха".
1 ведучий. А хіба так вже важко навчитись хоча б азам мови Гомера? Ну, принаймні, щоб хоч "эпиграфы разбирать"?
У грецькій абетці лише 24 літери, більшість з них настільки схожі з російськими та українськими, що запам'ятати їх зовсім не важко, наприклад. А, В, Г, Д (альфа, бета, гама, дельта), чи К, Л, М ( каппа, лямбда, мю), чи П, Р, Т (пи, ро, тау).
"Муза" грецькою пишеться МОУСА (читається "муса", тому що звук "у" позначається двома літерами ОУ (омікрон, Юпсилон).
Отже, ми майже готові для того, щоб прочитати давньогрецькою початкові рядки "Одіссеї". Ті самі, які переклав Василь Жуковський.
Читець.
Муза, скажи мне о том многоопитном муже, который,
Странствуя долго со дня, как святой Илион им разрушен,
Многих людей города посетил и обычаи видел,
Много и сердцем скорбел на морях, о спасенье заботясь...
2 ведучий. Яке слово найчастіше вжито в цьому уривку? Порівнюючи грецький текст з перекладом (навіть не знаючи значення усіх слів), ми визначаємо, що це — слово полла, полло (полла, поллон) — много, многий. Та ще слово много міститься в середині складного слова многоопитны й — полютропон.
А тепер прислухайтесь до останніх рядків вірша Мандельштама:
И, покинув корабль, натрудивший в морях полотно,
Одиссей возвратился, пространством и временем полный.
Виявляється, що ця могутня кінцівка не тільки чудово оркестрована сама по собі (покинув — полотно — пространством — полный), не тільки повноважна за смислом(полотно паруса, наполненное ветром, — Одиссей полный пространством и временем), але й цілком відповідає звуковій характеристиці початку "Одіссеї": "Полютропон хос мала полла" — "Пространством и временем полный". Здається, що луною відгукується російське полный на грецьке полла (много). Це ще один доказ того, що у справжніх віршах не буває нічого випадкового.
З ведучий. Багато термінів, які належать до поезії і музики: ямб, хорей, елегія, ода, та й самі ці слова: поезія і музика — давньогрецькі. Вірші і спів спочатку не були відокремлені одне від одного. В доісторичну, первісну епоху мистецтво мало, як вважають учені, синкретичний характер. Тобто, святкуючи яку-небудь подію, наприклад, вдале полювання, наші пращури могли одночасно співати, танцювати, зображати поведінку звірів. У такому дійстві були присутні у зародку і поезія, і музика, і театр.
1 ведучий. По суті, вірші почали обходитись без музики тільки з часу появи книжок, їх розповсюдження, коли текст відокремився від голосу автора. Це трапилось вже за елліністичної доби, приблизно у III столітті до нашої ери. Які ж були роди і жанри давньогрецької поезії в її класичний період (VI — IV століття до н.е.)?
2 ведучий. По-перше, це був епос, насамперед поеми Гомера. Колись їх співали аеди на бенкетах і святах, а в VI — IV століттях до н.е. вони шанувались як головні книги і вивчались хлопчиками в школах напам'ять в уривках.
По-друге, це була релігійна та обрядова поезія. На весіллях співались весільні пісні, підчас поховань — погребальні, на святах, присвячених Афіні, Зевсу, Аполлону та іншим богам, — урочисті гімни. Сюди слід віднести і пісні, які виконувались на честь переможців на Олімпійських іграх та інших спортивних святах. Такі пісні-оди писав, наприклад, уславлений поет Піндар.
По-третє, поезія царювала в театрі. Яку трагедіях, так і в комедіях важливу роль відігравав хор, та й актори-солісти звично промовляли співучим голосом промови, оповиті стрункою віршованою формою.
З ведучий. Цікаво, що різновиди лірики визначалися не за тематичною ознакою, а передусім за характером інструмента, який використовувався для акомпанементу. Були струнні інструменти (ліра, кіфара, арфа) і духові (дудка, флейта, сопілка та інші). Відповідно лірика поділялася на меліку і... уявіть собі, що для "не меліки" немає певної назви, хоча відомі жанри, які до неї належали: ямби, елегії, епіграми.
Погодьтеся, що не мати загальної назви незручно, тож введемо самі відсутній термін — евтерпіка.
1 ведучий. Ми утворили це слово від імені музи Евтерпи. Як відомо, муз було дев'ять — Кліо, Уранія, Калліопа, Талія, Терпсіхора, Мельпомена, Полігімнія, Ерато і Евтерпа. Ось вони.
К л і о . Кліо, муза історії, зображалася із сувоєм пергаменту в руці.
Уранія. Уранія, муза астрономії, біля її ніг — глобус, а в руках палиця — радіус, який використовувався давніми астрологами для зазначення зірок, які були видні на небосхилі.
К а л л і о п а . Калліопа, муза епосу, тримає в руках навощені дощечки і гостру паличку.
Талія. Талія, муза комедії та буколічної поезії. Комічна маска, вінок із плюща, посох вівчаря, тимпанон (рід гуслів).
Терпсіхора. Терпсіхора, муза танців, увінчана лаврами. Вона вдаряє по струнах великої ліри, оживляючи і надихаючи цими звуками танцюючих.
Мельпомена. Мельпомена, муза трагедії; іноді їй надають атрибути Геракла для відбиття жаху, а вакхічний вінок має нагадувати, що трагедія розігрувалась уперше на святах Вакха (Діоніса).
Полігімнія. Полігімнія, чи Полімнія, муза красномовства і гімнів, не має жодних атрибутів, але її легко впізнати серед сестер із замисленого погляду і з того, що вона спирається на скелю.
Ерато. Ерато, муза любовної поезії і міміки, вона тримає в руках легку, невелику ліру; часто поряд з нею зображають Ерота (Амура).
Евтерпа. Евтерпа, муза ліричної поезії і музики. Зображена з флейтою.
1 ведучий. Не зовсім зрозуміло, чому розділені функції між Евтерпою і Ератою. Адже любовна поезія, само собою, — складова ліричної!
Ерато. Ерато — муза меліки, тобто пісень, які виконуються під струнний акомпанемент.
Евтерпа. Евтерпа — муза... евтерпіки, тобто пісень, які виконуються під акомпанемент флейти, сопілки, дудки тощо. Різниця між любовною поезією і ліричною суттєва.
Ерато. По-перше, тільки на струнних інструментах можна грати, акомпануючи собі.
Евтерпа. Співак же з флейтою в руках може грати лише в перервах між рядками чи куплетами.
2 ведучий. Тоді напрошується висновок, що "не мелічні" жанри — ямб, елегія — мали б швидше відокремитися від музичної основи, стати декламаторськими, а не співучими?
Евтерпа. Історія підтверджує, що так воно і було.
Ерато. По-друге, найдавніші міфи і легенди підкреслюють більш піднесений характер струнної музики. Ліру винайшов хитромудрий Гермес.
Аполлон. А бог світла Аполлон виміняв її у Гермеса на свій золотий жезл і відтоді не розлучався з цим інструментом.
Евтерпа. Щоправда, флейту винайшла теж богиня — чарівна Афіна...
А ф і н а . Але, побачивши у відображенні струмка, як спотворює її гра (треба ж зморщувати губи й надувати щоки), вона відкинула флейту геть. Сатир Марсій підібрав її, навчився грати і викликав на змагання самого Аполлона.
Аполлон. Було ще одне змагання Аполлонової ліри з сопілкою, яку зробив із очерету козлоногий бог Пан. І цей двобій закінчився перемогою Аполлона.
1 ведучий. Адже і сатир сам Пан входили до свити Діоніса, бога землеробства і виноградарства, чиї свята— діонісії — супроводжувалися буйними піснями і танцями під акомпанемент дудок і флейт, а також ударних інструментів — бубнів і тимпанів.
2 ведучий. От у чому річ! У протиставленні меліки і евтерпіки відбилась боротьба аполлонійського і діонісійського начал в античній культурі.
3 ведучий. Тут два полюси: урівноваженість і гармонія, з одного боку, і непомірність пристрасті та шаленість — з другого. Розумний початок Аполлона і стихійний — Діоніса. Світло Аполлона і темрява Діоніса.
1 ведучий. Хоча в житті і в поезії вони ніколи не зустрічаються у чистому вигляді. Пристрасть без розуму в мистецтві, як і розум без пристрасті — безплідні. А протилежності сходяться, як казав давній філософ Геракліт.
2 ведучий. Серед усіх голосів, які полишили на землі безсмертне відлуння, один із найчарівніших і неповторних — голос Сапфо, поетеси VI століття до н. е. з острова Лесбос. Її називали десятою музою. Чи можна сильніше висловити почуття кохання?
Зникають простір і час — відстань у дві з половиною тисячі років, — і оживають звуки еолійської ліри. Ми чуємо, як кличе Сапфо "райдужно-престольну Афродіту" допомогти їй причарувати гордого юнака, як милується своєю дочкою, яка посилає вітання далекій подрузі.
Виразне читання напам'ять поезії у перекладі А. Содомори.
3 ведучий. Вірші Сапфо належать до меліки. В цьому жанрі писав й Анакреонт, який увійшов у світову літературу як співець кохання.
Виразне читання поезії "Злотоволосий Ерот…".
1 ведуч и й . У пам'яті нащадків збереглась трагічна історія кохання Архілоха до Необулі. Батько дівчини відмовив поету. Принижений і обурений, Архілох написав такі сатиричні вірші, що, згідно з легендою, Необула і її батько, не знісши сорому, наклали на себе руки. Римський поет Горацій писав: "Обурення озброїло Архілоха власним ямбом".
Виразне читання поезії "Серце, серце!" у перекладі Г Кочура.
2 ведучий. Елегії та епіграми писали такі грецькі поети, як Каллін, Тіртей, Платон.
Тіртей жив у середині VII століття до н. е. Він був видатним полководцем, і його елегії співали солдати, вивчали школярі.
Виразне читання поезії "Добре вмирати тому".
З ведучий. У першому столітті до нашої ери більша частина Середземного моря перейшла під владу Рима. Але, як це часто трапляється в історії, переможці на полі бою опинились під впливом переможених в багатьох галузях культури. Римлянин вчився у елліна, латинська поезія опановувала уроки грецької.
Перекладав поезію греків і Валерій Катулл, сучасник Юлія Цезаря, автор однієї дивом збереженої книжки віршів.
Читець.
Прагнеш, Лесбіє, знати, скільки хочу
Поцілунків твоїх, щоб ситим бути.
Як багато піщинок у пустелі
При Кірені, на молочай багатій,
Поміж Зевса оракулом лівійським
Й славнозвісного Батта гробом древнім,
Як багато зірок ночами тихо
З неба дивиться на людське кохання,
Стільки прагне твоїх Катулл жагучий
Поцілунків палких, щоб вдовольнитись,
Скільки злі язики вректи не можуть,
Та ніхто із цікавих не полічить.
Переклад М. Борецького
1 ведучий. Найвідомішого лірика, поезія якого майже вся збереглася, Квінта Горація Флакка називають "учителем життя". Провідною темою його творчості стало звеличення невибагливості, потяг до "золотої середини", до задоволення малим. Поет закликає уникати крайнощів, вважає, що людина буде щасливою, якщо тільки знайде душевний спокій і рівновагу між розумом і серцем; в основному Горацій писав оди.
Виразне читання поезії "До Мельпомени" у перекладі А. Содомори.
1 ведучий. Життя, яке розгортається перед нами, коли читаємо твори давніх греків і римлян, і схоже з нашим, і не схоже. Воно осяяне якимось дивним золотим променем, світлом томливо-прекрасної гармонії. Їхнє слово — світлоносне.
Write a comment