Наш Шекспір

Сценарій літературного свята

Читець (на тлі Сонати № 23 фа мінор "Апассіоната" Л. Бетховена).

Я клину смерть — дивитися набридло

На жебри і приниження чеснот,

На безтурботне і вельможне бидло,

На правоту, що їй затисли рот,

На честь фальшиву, на дівочу вроду

Поганьблену, на зраду пишноті,

На правду, що підлоті навдогоду

В грязь обертає почуття святі,

І на мистецтво під п'ятою влади,

І на талант під наглядом шпика,

І на порядність, що безмежно краде,

І на добро, що в зла за служника!

Я від цього всього вмирав би й нині,

Та як лишити друга в самотині?!

Переклад Д. Павличка

Ведучий. Що тільки не казали про Шекспіра! Він ніхто. Безграмотний ледащо. Гроза лісничих. Веселий приятель компанії Фальстафа. Настирливий прихильник якоїсь Смаг­лявої леді з передмістя. Комедіант. Король...

Шекспір. Це, мабуть, тому пішла така слава, що я не любив розповідати про себе, не писав листів. Колись, ніко­му не відомим юнаком, стояв я перед афішею Берберджевого театру і дивився на імена Томаса Кіда, Роберта Гріна, Крістофера Марло. Ось тоді я дав собі слово, що незабаром поряд з ними буде і моє прізвище.

Ведуча. Так. Він був король. Король поезії. Король театру. В історії людства знайдеться небагато рівних йому. Минуло понад 400 років, а твори Шекспіра не припали пи­лом історії. Він серед нас, бо і нині його п'єси йдуть з аншла­гом у театрах усіх країн світу.

Шекспір. Пам'ятаю, як уночі я таємно тікав зі Страт-форда, ховаючись від гніву поміщика Томаса Люсі, в запо­віднику якого осмілився полювати. Мене жорстоко побили його слуги, а я написав сатиру про скупого і злого поміщика. Згодом я вирушив до Лондона на пошуки свого місця в житті, на пошуки щастя, зрештою — на пошуки заробітку, Це був мій шлях у мистецтво. За п'єсу платили два фунти стерлінгів, причому не мені, а господарю театру. Творчість для театру ніхто не вважав літературою. Я міг би стати модним поетом, але сцена була головною метою мого життя. Я був по-справжньому щасливий, коли ми збудували новий театр — "Гло­бус". Його солом'яний дах вінчала велика позолочена куля, яку тримав Геракл. Унизу напис — "Весь світ лицедіє".

Шекспірознавець. "Чи справді існував Шекспір?" Це питання тривалий час турбує і фахівців, і широке коло читачів. Цікаво, що за життя Шекспіра нікому й на думку не спадало не вірити в "істинність" митця. Перші сумніви ви­никли в XIX ст. Автором шекспірівських творів називали і Френсіса Бекона, і Єлизавету Сідні, і Крістофера Марло, згадувалися королі, міністри, графи. Але такі шедеври, як "Ромео і Джульєтта", "Гамлет", "Король Лір", могла напи­сати тільки людина, для якої творчість — головний зміст життя.

Все своє свідоме життя Шекспір віддав театру. Він про­жив 52 роки, із них 20, а може, і більше, було присвячено театральній сцені. Немає підстав не вірити, що п'єси Шек­спіра написав сам Шекспір.

Звучить грамзапис сонета Шекспіра "Уж если ты разлюбишь— так теперь" у виконанні Алли Пугачової.

Шекспір. Мої сонети... їх у мене 154. Вони не станов­лять єдиного циклу. Це порив моєї душі. Герої сонетів - білявий юнак і Смаглява красуня.

Смаглява красуня. Я — Мері Фітон, придворна дама королеви Єлизавети. І хоча я білявка, повірте, ці соне­ти — про мене. (До Шекспіра). Хіба ж не мене ти бачив у снах, хіба ж не мій образ стояв перед тобою, коли ночами ти брався за перо?..

Читання сонета Шекспіра "її очей до сонця не рівняти..." англійською та українською мовами.

Скрипаль виконує увертюру Н. Паганіні № 17 мі-бемоль-мажор.

Шекспір. Моє життя... 52 роки... Злети. Падіння. Роз­чарування, зневіра — і знову сподівання. В 16 років я почав працювати. У 18 — мав свою сім'ю. 23-літнім — ступив на лондонські тротуари. За 20 років театральної праці створив 37 п'єс, 154 сонети, 2 поеми. Писав я тільки для "Глобусу". Нічого не вигадував — все брав зі старої, забутої літерату­ри, історичних хронік.

Дякую друзям Джону Хемінгу і Генрі Конделлу. Вони над­рукували мої п'єси, зберігши їх для майбутніх поколінь. Кра­са, правда й доброта — це суть мого мистецтва і людини у світі.

Читець 1 .

О Шекспіре! Як мило й любо чути,

Що твої талант і велич вічні,

Нам, Шекспір, ніколи не забути

Зміст твоїх трагедій таємничий.

Читець 2.

0 Шекспіре! Твої герої й нині
Величчю душі чарують знов,

1 надихає наше покоління
їхня віра в щастя і любов.

Ведучий. Ось і закінчилася наша зустріч з видатним письменником славетної доби Відродження. Але попереду ще безліч таких зустрічей з Шекспіром — про нього повсяк­час нагадуватимуть вам з кіно— і телеекранів, естради, теат­ральної сцени його давні й сучасні для кожного покоління герої.

Звучить запис Концерту № 1 соль мажор Й.С. Баха.