Тема: Життя і слово Бориса Пастернака -грані співіснування

 

Мета. Дослідити особливості поетич­ного стилю поета, визначити грані співіснування життя і слова Пастерна­ка, розвивати вміння творчої співпраці учнів у групах, вміння доводити свою думку, навички аналізу поетичного твору, виразного читання, виховувати інтерес до творчої особистості Б.Л. Пас­тернака та формувати естетичні смаки учнів засобами музики і поетичного слова.

 

Обладнання. Портрет Б. Пастернака, О. Довженка, Т. Шевченка, на столі свіча, опорна схема «Поезія Пастернака», аудіозапис романсу «Свеча горела » на слова Пастер­нака, музичний супровід із творів О. Скрябіна, Ф. Шопена, Моцарта, Бетховена, бейджики «біографи», «літерату­рознавці», «історики», комп’ютер.

 

 

 

Жизнь прожить - не поле перейти.

 

Б. Пастернак

 

Хід уроку

 

І. Слово вчителя (звучить музика)

 

Снова зажгу свечу,

 

Гляну в притихший класс.

 

Я всё понять хочу.

 

Что собирает нас?

 

Может быть, сила слов.

 

Мудрость и красота

 

Магия новых стихов...

 

А может быть, просто мечта?

 

Класс затаился в тиши,

 

Слушая рифмы поэта.

 

Муза, нет, не спеши,

 

Дай рассказать об этом.

 

Пусть за окном дожди,

 

Слякоть, ветра, ненастье.

 

Наш огонёк свечи -

 

Маяк желанного счастья.

 

Ми запалюємо з вами свічку, яка може мати багато символічних значень. Яких, наприклад?

 

Можливо, вона своїм теплом розтопить чиєсь цинічне крижане серце.

Можливо, вона є символом домашнього затишку.

Можливо, для когось це вічне горіння в любові до людей.

Можливо, це символ життя, віри в те, що буде краще.

Можливо, це символ знань.

Можливо, це символ палаючих сердець поетів, які, за словами Пушкіна, покликані «глаголом жечь сердца людей»

 

А сьогодні цей вогник свічі буде символом нашого заняття, присвяченого дослідженню особистості неповторного митця XX ст. Б.Л. Пастернака. Завданням уроку є пошук граней співіснування життя і слова поета, визначення особли­востей його поетичного стилю. (Запис теми в зошит). (Учні об'єднані в домашні групи: біог­рафи, літературознавці, історики).

 

II. Метод «Прес».

 

Завдання. Поширити речення: Борис Пастернак - видатний російсь­кий поет XX століття.

 

(Біографи доповнюють словами - му­зикант, художник, філософ, мотивуючи своє рішення. Літературознавці дода­ють слова прозаїк і перекладач.

 

Історики переконують, що, крім вище сказаного, Пастернак завжди залишав­ся інтелігентом і патріотом своєї Батьківщини).

 

Учитель. Ви впорались із завданням, знайшовши дуже влучні слова до харак­теристики особистості Б.Л. Пастернака.

 

Зберігся задум композитора Олександра Скрябіна написати оперу на власний сюжет. Головним героєм її мав стати «філософ — музикант — поет» (в одній особі), який мріє про твір мистецтва, що перетворить життя всього людства на велике свято.

 

Оперу не було написано. Але, схоже, скрябінська ідея, у певному розумінні, втілилася у реальний образ: «музикант — поет — філософ» — хіба це не про Б. Пастернака?

 

Звучить фінал Четвертої сонати О. Скрябіна.

 

III. Робота за опорною схемою.

 

Вчитель. Поезія Пастернака також до­сить своєрідна і багатогранна як і його творча особистість. Розглянемо опорну схему, що є у кожного на парті. Назвіть, які групи можна виділити в поезії Пас­тернака?

 

(Запис схеми в зошит).

 

IV. Виступ біографів, літературоз­навців, істориків.

 

Учитель. Вдома ви досліджували пое­тику Пастернака і робили висновки з погляду біографів, літературознавців, істориків, намагалися знайти грань співіснування життя і слова митця. .

 

Біографи.

 

(Учні читають напам'ять та аналізують вірші «Февраль... Достать чернил и плакать», «Зимова ніч», презентують слайди)

 

1-й учень. Рання творчість поета, пройнята духом символізму. Та вже тоді Пастернак прагне вивести в центр поезії людину з її бажаннями та турботами, любов'ю до природи, глибоким гу­манізмом.

 

Читець. «Февраль... Достать чернил и плакать».

 

Отже, у вірші чимало образів-символів (весна, дощ, вітер) - процес перетворен­ня. Боротьба весни і зими - прагнення людей до змін у житті, до духовного ідеа­лу, до творчості. Цей вірш можна віднести до пейзажної лірики поета, а водночас і до філософської.

 

2-й учень. Поезія Пастернака вирізняється глибиною філософської думки, психологізмом, вишуканістю і музикальністю вірша. Кращі його поезії стали чудовими романсами.

 

Читець. «Зимова ніч».

 

Цей вірш справжній гімн коханню, адже тут оспівується союз двох коханих сердець. Як відомо, цей вірш присвяче­ний Ользі Івинській. Його написано під враженням біографічного факту: випад­кова зустріч Ольги і Бориса на дачі в Передєлкіно, коли вони обоє зрозуміли, що не можуть один без одного; перед на­ми постає образ зими - злої чарівниці, яка стала володаркою .всього навколо. Як протилежність цього образу є образ свічі - символ тиші, спокою, домашньо­го затишку, кохання, символ життя, плинності часу. Є рядки, пронизані тривогою («И воск слезами с ночника на платье капал»). Свіча плаче, отже, можна припустити, що вона сповіщає трагедію цього кохання.

 

Учитель. Ми знаємо продовження цієї історії. Прослухайте музичну версію вірша «Свеча горела» у виконанні А. Пугачової.

 

3-й учень. Після написання роману «Доктор Живаго» критики накинулись на Пастернака, на його книгу. Особисто його не чіпали, але до в'язниці потрапи­ла Ольга Івинська, найближча йому лю­дина. Тоді поет написав Ренаті Швей­цар: «Её посадили из-за меня, чтобы до­биться свидетельств против меня. Толь­ко её мужеству я обязан тем, что меня не арестовали. И я имею возможность писать». Ще один автобіографічний вірш, який є відлунням кохання Пастернака і Оль­ги Івинської «Единственные дни».

 

Літературознавці. (виразне читання напам’ять, аналіз віршів «Гамлет», «Определение поэзии», слайд-шоу)

 

1-й учень. Пастернак - поет-філософ, його не могла не хвилювати проблема морального вибору, яку він порушував у вірші «Гамлет». Тут і роздуми, і сподівання, і надія на краще, і безпово­ротність подій.

 

Читець. «Гамлет».

 

Ліричний герой поезії «Гамлет» усвідом­лює і трагедію часу, в якому живе, і те, що він, можливо, єди­ний намагається боротися з неправдою, але, незважаючи на це, готовий іти обраним шляхом до кінця. Роздуми ліричного героя непрості. Початок (зачин) одразу являє читачеві люди­ну, яка потрапила на перехрестя історії й намагається усвідо­мити минуле та сучасне, щоб визначити шляхи розвитку май­бутнього. Герой прагне віднайти не тільки зміст власного жит­тя, а й сенс буття світу. В основній частині вірша відчувається напружена боротьба, що відбувається у його душі і завершу­ється перемогою людини над собою, звитягою внутрішньої свободи над трагедією реальності, нездоланного духу над мо­роком смерті. Кульмінацією конфлікту, що зосереджується в душі особистості, є остання строфа: ліричний герой дійшов висновку, що світ фарисейства йому чужий, він відчуває се­бе самотнім серед навколишньої дійсності, проте не відмов­ляється від власних моральних принципів. Відчувається па­фос перемоги людини над собою і водночас трагедія невідво­ротності долі.

 

Доля ліричного героя поезії «Гамлет» багато в чому нагадує долю автора.

 

2-й учень. Думка про глибоку спорідненість природи та мистецтва посідає центральне місце у художній філософії Б. Пастернака. Мистецтво, на його переконання, - це не «друга реальність», яка відображує природу чи суперничає із нею, а органічна частка природного світу. Воно зароджується у надрах природи та висвітлює її закони і таємниці. Воно покликане не «винаходити» щось своє, а «знаходити» приховані скарби у зовнішньому світі.

 

Найпереконливішою ілюстрацією до цих уявлень поета є його вірш «Визначення поезії». (Читання напам’ять, аналіз вірша)

 

Історики (виразне читання напам’ять, аналіз вірша «Нобелівська премія», слайд-шоу)

 

Бути поетом - це щастя і нещастя в будь-який час, в будь-якій країні. В Росії XX ст. - це трагедія. З 1946 року Пастер­нака 7 разів представляли на Нобелівсь­ку премію з літератури. В 1958 р. -премію присуджено. Це велика історич­на подія - перший радянський поет, який мав одержати таку високу нагоро­ду. В цей день Пастернак надіслав Шведській академії наук телеграму: «Бесконечно благодарен, тронут, горд; удивлён, смущён». З цього моменту і почалася травля поета. Його оголошу­ють зрадником соціалізму, позбавляють звання радянського письменника, вик­лючають із числа членів Союзу письмен­ників СРСР. 29 жовтня Борис Пастер­нак відсилає Шведській Академії наук другу телеграму, в якій відмовляється від премії. Але і після цього травлю не зупинено. В газетах Пастернака про­голошували внутрішнім емігрантом, ви­магали його від'їзду за кордон. З листа поета уряду і особисто М. Хрущову: «...Связан с Россией рождением, жизнью, работой. Выезд за пределы мо­ей родины для меня равносилен смер­ти...» Лист спрацював, через день поету дали роботу над перекладами. А відгомін душі Пастернака того часу зву­чить сьогодні у вірші «Нобелівська премія».

 

Читець. Вірш напам'ять «Нобелівська премія».

 

3-й учень. В 1990 році з нагоди 100-річчя з дня народження поета,

 

Нобелівський комітет вирішив віднови­ти історичну правду, визнав відмову Пастернака від премії вимушеною і недійсною, і вручити диплом та медаль сім'ї лауреата,

 

V. «Мозкова атака».

 

- Що таке, на ваш погляд, поезія Пастернака?

 

Відповіді:

 

це філософські роздуми про сенс життя;

це музика, адже його вірші напро­чуд музикальні;

це історія життя цілого покоління людей, що були сучасниками поета;

це «вічні теми», і цим пояснюється сучасність його поезії;

 

 

 

· це роздуми про добро і зло;

 

• це поетична енциклопедія життя Росії XX ст.;

 

• за словами Пастернака:

 

...Это - круто налившийся свист,

Это - щелканье сдавленных льдинок.

Это - ночь, леденящая лист.

 

 

 

Это - двух соловьёв поединок.

 

Читання власних поезій, присвячених Б. Пастернаку

 

Учитель. Чи можна ж визначити грані співіснування життя і слова Пастерна­ка? (Такої грані не існує, бо життя і є творчість (слово) Пастернака, а творчість - це і є його життя. Це єди­не ціле).

 

Аналітико-синтетична діяльність.

 

- Чи є в українській літературі ми­тці, творча доля яких нагадує долю Пастернака?. Хто випробовував себе в різних видах мистецтва?

 

(О. Довженко. Адже він, як і Пастернак, прагнув «во всём дойти до самой сути», випробовував себе в різних видах мистецтва. Т. Шевченко - поет, художник, перекладач, грав на кобзі. А. Малишко – поет, грав на гармонії співав тенором, писав музику, редактор журналу «Дніпро». І. Франко – поет, прозаїк, драматург, мовознавець, фольклорист, перекладач, видавець. Михайло Лермонтов – поет, прозаїк, драматург, музикант, художник, шахіст, володів декількома іноземними мовами. Омар Хайям – поет, математик, астроном, філософ, послідовник мислителя Сходу Авіценни. Йоганн Вольфганг Гете – прозаїк, драматург, поет, політичний діяч, філософ, філолог, натураліст ).

 

VI. Метод «Інформаційна скринька».

 

- А як оцінювали творчість поета йо­го сучасники? (Вірші Ахматової, Цвєтаєвої, скульптура Зої Масленникової).

 

VII. Підсумок уроку.

 

Учитель

 

Міжнародний планетний центр, що базується у США, затвердив назву групи планет, відкритих співробітниками Кримської астрофізичної обсерваторії. Це планети Федора Достоєвського, Ми­хайла Булгакова та Бориса Пастернака. Вони знаходяться між орбітами Марса та Юпітера.

 

Ця подія відбулась напередодні 100-річчя від дня народження Б. Пастер­нака, в час відновлення справедливості щодо його імені та творчості. Людина стала планетою, її ім'я почали згадува­ти ще частіше.

 

Доля Пастернака була однією з найдивовижніших у літературі. Залишитись живим у роки сталінських репресій, пережити самотність у Передєлкіно, отримати Нобелівську премію, стати завдяки «Доктору Живаго» відомим на весь світ, так любити свою батьківщину, як він, і отримувати ляпаси від «своїх». Але Пастернак був сильною людиною. Він вистояв. І тепер не поспішає відходити у Вічність.

 

Звучить музика.

 

Швидко плине час, догорає свіча, яка була символом нашого уроку, можливо, і символом поезії Пастернака. Я сподіва­юся, що іскорка тепла від цієї свічки ра­зом з поезією Пастернака залишила свій слід у ваших серцях.

 

VIII. Домашнє завдання.

 

Написати твір-роздум на тему: «Свіча горіла на столі, свіча горіла» (Б. Пастернак). Повторити особливості розвитку літератури модернізму на початку ХХст.